Сторінками Конвенції ООН  про права дитини

Стаття 1. Для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного  віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Стаття 6. Держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід’ємне право на життя.

Стаття 7 . Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Стаття 9 . Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч  їх  бажанню,  за  винятком  випадків,  коли  компетентні  органи  згідно  з  судовим  рішенням,  визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Стаття 13. Дитина  має  право  вільно  висловлювати  свої  думки;  це  право  включає  свободу  шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів  в  усній, письмовій чи друкованій формі, у формі творів мистецтва чи за допомогою інших  засобів на вибір дитини.

 Стаття 14. Держави-учасниці поважають право дитини на свободу думки, совісті та релігії.

 Стаття 19.  Держави-учасниці   вживають   всіх   необхідних   законодавчих,   адміністративних,  соціальних   і   просвітніх   заходів   з   метою   захисту   дитини   від   усіх   форм   фізичного   та  психологічного  насильства,  образи  чи  зловживань,  відсутності  піклування  чи  недбалого  і  брутального   поводження   або   експлуатації,  включаючи   сексуальні   зловживання,   з  боку  батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

  Стаття 24. Держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я